Гвоздика ціла сушена

Гвоздика має пекучий смак і своєрідний сильний аромат. Водночас пекучість і аромат сконцентровані в різних місцях бутона: найтонший аромат дає капелюшок, а пекуча частина розташована в черешку. Мелена гвоздика порівняно швидко втрачає свої споживчі якості та малоприймання для вживання

Головно в кулінарії гвоздика застосовується для приготування маринадів (грибних, фруктово-ягідних, м'ясних, овочевих, рідше рибних). Суміші прянощів, до яких входить гвоздика, використовується в кондитерському, рибоконсервному та ковбасному виробництвах.

Для приготування солодких страв (компотів, пудингів, кондитерських виробів) використовується гвоздика або самостійно або в суміші з корицею. Краще використовувати головки (шляпки) гвоздики.

У суміші з чорним гвоздика застосовується під час приготування тушкованого м'яса, баранини, свинячого жирного фаршу, м'ясних міцних бульйонів, а також соусів, що подаються до домашньої птиці (курки, індички). У цьому разі для посилення пекучої якості пряності можна використовувати тільки черешки.

Свій смак і аромат гвоздика передає однаково добре як гарячим, так і холодним стравам, але якщо смак залишається майже незмінним, то аромат за підвищеної температури швидко злітається. Тому для визначення моменту введення гвоздики в страву необхідно дотримуватися простого правила: що тонший аромат необхідно отримати, то пізніше необхідно закладати гвоздики. Там само, де закладка має бути здійснена до теплового оброблення, необхідно бути обережним у дозуванні, особливо в кондитерських виробах.

 У бутонах гвоздики міститься ефірна (цвяшкова) олія — до 20 %, а також глікозиди, олеанолову кислоту, слизи, гумулен, жирові та дубильні речовини, вітаміни А, В1, В2, PP, С, мінеральні речовини магній, кальцій, натрій, фосфор, залізо. До складу ефірної олії входять евгенол (Гуліші 70 %), ацетат евгенолу (до 13 %), каріофілен (5-12 %) і його оксид, β-світцен, а- і β-пінени, іланген, ↑-селін, β-елемен, гептанил, бензиловий спирт, ванілін та інші компоненти.